Відповіді на Ваші запитання!

Здравствуйте, Олена!

З неадаптованими методиками працювати небажано, так як вони можуть втратити валідність в новій культурі. Однак в дослідницьких цілях можна, коли Ви розумієте які обмеження накладають відмінності в культурі. Тобто, не використовуєте їх норми і діагноз у повному обсязі, а інтерпретуєте отриману реакцію на зарубіжний тест саме для вивчення сприйняття завдань, розроблених в іншій культурі. В принципі з невербальними тестами легше, вони менше залежать від культури, особливо якщо зображення універсального змісту, а не конкретні життєві ситуації. Ми й не працюємо з неадаптованими методиками, принаймні, я і мої курсовики / дипломники / аспіранти. Про російські методики такого сказати не можу. По-перше, наші культури дуже близькі, ми (РРФСР і УРСР ) були найближчими з радянських республік і взагалі однією країною, і багато хто з наших громадян мають російську етнічну ідентичність і російську знають набагато краще, ніж український. Тому, більшість російських методик у нас в адаптації не потребують, хоча звичайно локальні норми добре б перевіряти... Але цього і в Росії не робиться, а вона велика і різна... Нормальні норми з еталонними репрезентативними вибірками вимагають великого фінансового та організаційного ресурсу, а у нас в країні з цим погано. Однак, для україномовних регіонів, що особливо сильно відрізняються ідентичністю, менталітетом, способом життя, може знадобитися адаптація. Все залежить від специфіки контингенту, з яким будуть використовуватися методики. Наприклад, набагато більші відмінності присутні між українцями з вищою і без вищої освіти, між українцями - селянами і городянами, ніж між росіянами - й українцями - городянами і з вищою освітою. Тобто, головне розуміти принципи психологічного оцінювання, конструювання психодіагностичних методик, і тоді питання застосування будь-якої методики в тих чи інших умовах вирішуватиметься адекватно. Безумовно не можна просто брати зарубіжну методику, перекладати і застосовувати, так роблять некомпетентні психологи. Але в практичній психодіагностиці допускаються й інші грубі помилки, цього вистачає. Адже наші студенти вважають психодіагностику нудним предметом :)

З повагою, Олена Луценко

Шановна, Софія!

Я Вам опишу два механізми, через які, наскільки я розумію (з точки зору психофізіології ), респіраторний бос-тренінг є ефективним для терапії нервового тику.

Механізм 1.

Респіраторні бос-тренінги спрямовані на формування діафрагмального типу дихання і подовження фази видиху (сценарії «Збільшення затримки на видиху», «Уповільнення дихання», «Глибина дихання»). Вони діють за рахунок посилення парасимпатичних впливів з боку вегетативної нервової системи та зменшення симпатичних впливів.

Тики виникають у зв'язку з впливом стресових факторів - переляку, соціально-психологічних проблем, розумовими перевантаженнями і т.п. Стресова реакція включає посилення активності симпатичної нервової системи з метою мобілізації організму на еволюційно-вироблену модель поведінки, а саме, боротьбу чи втечу.

Коли ми зменшуємо активність симпатичної нервової системи і збільшуємо вплив парасимпатичної, то, тим самим, послаблюємо стресову реакцію, напруженість, фізіологічну готовність до активних м'язовим зусиллям і знімаємо відповідний синдром тику.

Чому респіраторний тренінг на збільшення фази видиху і діафрагмальне дихання збільшує парасимпатичні впливи? Це написано в Методичних вказівках до Комплексу Реакор і в інших джерелах з фізіології дихання: під час фази вдиху, особливо глибокого і різкого, відбувається активізація симпатичних впливів, а на фазі видиху, особливо плавного, протяжного і затримки дихання відбувається активізація парасимпатичних впливів і зменшення симпатичних. Теж саме характерно для різних типів дихання - діафрагмального і грудного. Діафрагмальне дихання сприяє активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, а грудне - симпатичного відділу.

Говорячи загалом, респіраторний тренінг на діафрагмальне дихання і подовження фази видиху зменшує загальну стресову реакцію організму, одним з проявів якої є тики.

Механізм 2.

Ще одна патогенетична концепція природи тиків - це теорія окисного стресу. При несприятливих емоційних станах (тривозі, страху, напруженості) або сформованого неправильного стереотипу дихання (наприклад, якщо спортивний тренер або батьки з дитинства вчили дитину дихати глибоко й інтенсивно, переважно вдихаючи, а не видихаючи, щоб наситити організм киснем) відбувається гіпервентиляція, що супроводжується зниженням СО₂ в крові, що змінює всю біохімію крові. Ефект прямо протилежний очікуваному - захоплення кисню в легенях полегшується, але його віддача в тканинах ускладнюється і т.д. Одним із симптомів синдрому гіпервентиляції є судомна готовність, м'язово-тонічні розлади, у тому числі тики, здригування, тремор.

При тренінгах на зміну стереотипу дихання, що сприяють збільшенню вмісту СО₂ в крові, зниженню синдрому гіпервентиляції, відповідно, зменшується і ймовірність м'язових гіперкінезів.

Використана література:

1.       Зыков В.П. Диагностика и лечение тиков и синдрома Туретта у детей // Русский медицинский журнал. – Режим доступа: http://www.rmj.ru/articles_4163.htm

2.       Болезнь глубокого дыхания (гипервентиляция). – Режим доступа: http://www.buteykomoscow.ru/bolezn_glubokogo_dihaniya/

3.       Комплекс реабилитационный психофизиологический для тренинга с биологической обратной связью «Реакор»: методические указания. Гл. 8 – Респираторный тренинг. НПКФ «Медиком-МТД, Таганрог, Россия, А_1893-03_МР редакция от 13.04.2007.

З повагою, Олена Луценко 

Здравствуйте, Людмила!

Утриманська установка - це коли клієнт сам нічого не хоче робити, хоче щоб йому дали чіткі інструкції і відразу отримати ефект, як "чарівна таблетка". У тренінгах з біологічним зворотним зв'язком клієнт активний, він сам шукає в процесі тренінгу, що працює, а що - ні, оскільки у кожного може бути по-різному, адже це психіка конкретної людини з усією його унікальною базою і нашаруваннями. Я, звичайно, допомагаю як можу - підказую, як я думаю можна спробувати, стежу, щоб не було помилок (неправильних стереотипів, наприклад, замість того, щоб змінювати психічний стан люди іноді напружують м'язи - щелеп або інші), я розповідаю, що працювало з іншими клієнтами, але людина повинна проявляти творчість і активність - адже йому далі керувати своїми психічними станами в нових ситуаціях. А буває - прийде хтось, « закомизиться » і... заявляє, мовляв « я не розумію, що мені робити, скажіть, що мені конкретно робити, це все нісенітниця, ось Ви мені зробіть...», а сам навіть не намагається пробувати, шукати. Це і є утриманська установка.

Всього найкращого,Олена

Здравствуйте, Олена!

З приводу будь-якого особистісного опитувальника, якщо в ньому немає шкали достовірності - потрібно давати досліджуваній особі окремо тест на соціальну бажаність, наприклад, Шкалу мотивації схвалення Марлоу - Крауна. Такого типу шкали були спеціально розроблені для цієї мети. Хто адаптував тест Олдхема і Морріса на російську мову я спеціально не з'ясовувала. Я пробувала з ним працювати - з іншими тестами корелює логічно, але подробиць про тест не знаю. У Райгородському тільки передрук, зустрічаються помилки, так що краще пошукати першоджерело.

Всього найкращого, Олена Львівна